трек 014

– майкле, майкле! чорт! до біса лхасу! чи ти не розумієш – як це воно: не знати, кого любити?! не мати змоги вилити на когось ці всі емоції! вони ж як кислота: печуть із середини! рвуться через всі мої м’язи, кістки, тканини! це пече, до біса! хочеш, щоб я здуріла від цієї напруги? щоб вимкнулася чи, ще гірше, перегоріла?!

майкле, мені треба кудись їх дівати ці срані почуття, розумієш?! я не вмію так, як ти – піти погуляти і повернутися порожньою. я не можу, не хочу, не буду вчитися! не треба мені розказувати про те, що я керую цими почуттями! я давно втратила кермо від цих відчуттів. ідіотських, дурних відчуттів!

я ж не нию, як твої подружки-художниці, яких ти трахаєш! а вони, власне, для того і ниють. не вішаю тобі свої соплі. я тримаю це все в собі, але ти не можеш просто зникати в якусь далечінь у калмикії та з'являтися просто так, попиваючи зелені чаї! ти доросла людина і якщо в мене є комплект від твоїх вхідних дверей, то або відповідай за нас обох, або змінюй замки!

– чорт, халепко.. чому ти все псуєш? все було ідеально й стабільно, але ти своїм паскудним характером руйнуєш наш світ, наче ураган.

– твоя ідеальність проявлялася в тому, що ти спав із іншими і повертався показати мені свої мультики та поговорити про джармуша? майкл, на бога, не мели дурниць! ідеально все було лише з твого боку!

– так, мене влаштовувало це! бо ти була тут! а якщо ти знатимеш, що я тебе люблю, то де ти будеш через годину, дурна жінко!?

трек 013

майкл повертається без додаткової епічності чи пафосності супергероя. це не можна назвати поверненням, яке було б винагородою за моє чекання. він просто відмикає двері своїм комплектом ключів і входить у квартиру. майкл заварює собі зелений чай і дивиться на мене сонну й перелякану.

– привіт, – так просто і запросто. – ти зробила все, що я просив?

я починаю згадувати, що він просив. але мозок блокує все, окрім цуценячої радості від появи майкла. сідаю за стіл до нього і питаю, як надовго він приїхав.

– халепко, ну хіба можна ставити такі питання чоловікам? коли питають «як надовго ти приїхав?», це означає, що треба вже накивати п’ятами.

доводиться розуміюче хитати головою.

– я кинула палити, майкле. перестаю вживати нецензурну лексику. частіше їм. встановлюю собі графік хоч іноді. дочитую недочитане. і розібралася зі своїми стосунками.

– усіма? – не вірить.

– усіма.

– важко було чи що? чого ж ти так тягнула?

– це страшно – ображати людей.

– ти звільнилася, вітаю. звісно, це важко назвати повноцінною свободою, але якусь цеглинку ти вже вийняла зі стіни.

майкл кладе на стіл довгий білий конверт.

– ми їдемо у лхасу, халепко. вигадуй ім’я для кози, залишай телефони, викидай імена та адреси з голови і збирайся. це тіло для тебе затісне. час або робити перестановку, або добудовувати ще одну кімнату.

трек 012

– то ти приїдеш чи ні?! алло! майкле, ти мене чуєш?! ти приїдеш? – все міцніше стискала я трубку і голосила, як навіжена в той кінець.

– полінко, тут паскудний зв’язок і я не можу довго говорити. ти розібралася зі своїми стосунками?

– як я можу в цьому всьому розібратися сама? мене довбуть з усіх сторін, купа боргів, з роботою трабли, приїжджай і допоможи мені, безвідповідальна ти скотино!

– давай так зробимо.. ти розберешся – кинеш мені смску і я приїду.

– ти де, взагалі?! ти уявляєш, що я тебе не бачила вже два з половиною місяці?!

– я тобі не треба, доки ти сама не розставиш все на свої місця. розберися з цими подругами, колегами, стосунками. з усім, що нагребла.

– не відривайся від мене, майкле! я прошу тебе. ти ж так скоро взагалі не з’являтимешся!

– я поряд, халепко. і я приїду, як тільки ти зробиш усе правильно. бо будь-що, що ти зробиш – буде правильним. просто дій, а не ний. окей?

– козел..

– ми знову помовчимо у тебе на кухні, ти нервово покуриш, щоб затамувати перезбудження і потім заснемо під якийсь із фільмів джармуша. все, я тікаю. чекаю на новини від тебе.

– дабл козел.

гудки.

трек 011

існувало багато речей, які ми з майклом не робили разом. наприклад, не збирали речі й не їхали з міста, нікому не сказавши. не втікали від міліції. не ночували в наметі. не слухали шекспіра в оригіналі з уст спільного знайомого, який був схожий на лепса. не говорили про колишніх. секс.

я прибрала квартиру майкла, приготувала вечерю і стала його чекати на кухні. ті, хто мене люблять, знають, що я ненавиджу готувати їсти і тому не просять. парадокс у тому, що мені подобається годувати дорогих людей. і якщо я пропоную вам їсти (нав’язливо і маніакально), знайте: я вас люблю.

до зустрічі з майклом залишалося менше години, але не було тієї кіношної нервовості. я не палила сигаретку, визираючи у вікно, не наливала собі віскі у склянку з льодом. взагалі не робила всього того, що мало схоже на життя. тільки раптом у мене включилося дивне відчуття відірваності від реального світу. так, наче ти спиш і можеш усе. не супергеройські сили, а просто наче ти король положення. можна не посміхатися людям, щоб вони тебе любили. або зізнатися давно коханій людині у почуттях і не почути відмови. дивне, до біса дивне відчуття.

цього разу я вирішила, що майкл більше не зникне. я триматиму його біля себе силою, шантажем, ласкою, ніжністю, погрозами, дулом пістолета. всіма своїми силами, які покидають мене, коли він зникає. я відмовлюся від подруг, своїх кавалерів, усіх існуючих і можливих стосунків, стереотипів і соціальних норм. зміню смаки в одязі, музиці, сексі, чоловіках. перестану класти багато цукру в чай і навчуся не випускати пазурі в його шкіру.

я складала список того, що робитиму і того, що перестану робити. і аж не помітила, коли минула та година, на яку призначена була зустріч із майклом. він не прийшов. а це означає, що я марно руйнувала свої храми.

трек 010

halepa: приїжджай. тут дуже холодно і я не знаю, де у твоїй квартирі вмикається опалення [22:15:47]

master: ти мало спиш, багато палиш і поводишся, як дурепа. зав’язуй [22:17:03]

halepa: вночі немає людей. навіть в інтернеті їх менше. складається враження, що я взагалі одна. зараз так треба ця самотність. але не без тебе [22:17:23]

master: я закінчу справи і приїду, якщо ти навчишся чекати. можливо, приїду з роботою для тебе. тут є замовники на сценарій мультфільму. попрацюєш [22:20:36]

halepa: мені дах рве, майкле. закордонний паспорт так і не почала ще робити, ти поїхав. що залишається робити? [22:21:53]

master: терпіти. ти не вмієш це робити, так що вчися. зрештою, це тимчасово. у наступному житті ти обов’язково станеш каменем і будеш стояти на одному місці дуже довго. вчися терплячості. залишай цей свій дурний запал у дитинстві [22:23:21]

halepa: приїдь, ідіоте. я не зможу писати сценарій мультфільмів для дурнуватих дітей, якщо ти там будеш трахати амстердамських повій [22:27:11]

master: зі мною марія. я не трахаю амстердамських повій [22:28:01]

halepa: точно, не любиш одноразовості. ти вже сказав їй, що у тебе на квартирі живе дівчина? [22:29:19]

master: вона знає про тебе [22:29:36]

halepa: але все одно спить із тобою? [22:30:12]

master: yes [22:30:12]

halepa: значить, шльондра [22:30:15]

master: дурна халепа. ти ж казала, що ніколи не ревнуєш [22:34:15]

halepa: я брехала. і ще брехала, коли казала, щоб ти не дарував подарунків. і коли ми у кав’ярні бачили дівчину в рожевій футболці, я збрехала, що вона страшна. дівчина нормальна була, але ти на неї так витріщався [22:34:37]

master: дабл дурна халепа. такої ідіотки я ніде не знайду. от тому ти і живеш у моїй квартирі, а трахаюся я з марією [22:36:21]

трек 009

ми не контактували з майклом деякий час. не дзвонили одне одному, не писали повідомлення вконтакті, не коментували зміну фото у фейсбуці, не ретвітили висловлювання і, тим більше, не бачилися. це було тотальне обезмайклення. не скажу, що страждала чи не знаходила собі місця. місце було, але поряд із ним завжди залишалося порожнє і для майкла.

із прирученими не цікаво. вони не вміють жити. з майклом було хоч і невпевнено, зате спокусливо-страшно. у моменти таких зникнень моя квартира ставала музеєм його імені. намальовані майклом картини переповзали із темних місць на стіни. переспівані пісні нірвани його голосом крутилися на повторі. мультики, що він створив, кидалися перед очі.

з ким би я не спала, не курила, не пила до біса несмачну каву і не обговорювала прем’єру джордана, майклове ім’я зі мною, в мені. розчинене і розчинне, як та остогидла холодна кава.
рано чи пізно майкл повертається, сідає на кухні й намагається роздивитися вплив його зміни. тоді здається, що я його ігнорую, не вітаюся, не дивлюся на нього. насправді ж, за час того, поки майклове місце було вільним, я перечитувала повідомлення від нього вконтакті, читала його новини у фейсбуці, додавала у вибране його твіти і все намагалася забути, забути, забути його обличчя. щоб потім, коли майкл повернеться на мою кухню, більше ніколи не згадати.