трек 014

– майкле, майкле! чорт! до біса лхасу! чи ти не розумієш – як це воно: не знати, кого любити?! не мати змоги вилити на когось ці всі емоції! вони ж як кислота: печуть із середини! рвуться через всі мої м’язи, кістки, тканини! це пече, до біса! хочеш, щоб я здуріла від цієї напруги? щоб вимкнулася чи, ще гірше, перегоріла?!

майкле, мені треба кудись їх дівати ці срані почуття, розумієш?! я не вмію так, як ти – піти погуляти і повернутися порожньою. я не можу, не хочу, не буду вчитися! не треба мені розказувати про те, що я керую цими почуттями! я давно втратила кермо від цих відчуттів. ідіотських, дурних відчуттів!

я ж не нию, як твої подружки-художниці, яких ти трахаєш! а вони, власне, для того і ниють. не вішаю тобі свої соплі. я тримаю це все в собі, але ти не можеш просто зникати в якусь далечінь у калмикії та з'являтися просто так, попиваючи зелені чаї! ти доросла людина і якщо в мене є комплект від твоїх вхідних дверей, то або відповідай за нас обох, або змінюй замки!

– чорт, халепко.. чому ти все псуєш? все було ідеально й стабільно, але ти своїм паскудним характером руйнуєш наш світ, наче ураган.

– твоя ідеальність проявлялася в тому, що ти спав із іншими і повертався показати мені свої мультики та поговорити про джармуша? майкл, на бога, не мели дурниць! ідеально все було лише з твого боку!

– так, мене влаштовувало це! бо ти була тут! а якщо ти знатимеш, що я тебе люблю, то де ти будеш через годину, дурна жінко!?