мене починало ображати, коли друзі казали: «приведи майкла, він такий
цікавий. з ним весело». і коли я його приводила, то всі звертали увагу виключно
на нього. «майкле, ти серйозно був там-то там-то? а розкажи», «ти справді
фотографував того-то того-то? а він реально такий крутий?», «а як тобі в голову
прийшла ідея малювати мультики?», «слухай, я б хотіла побачитися з тобою в
суботу. ми б просто випили гарячого шоколаду, послухали лед зеппелін на вінілі»
і «о, полінко, а принеси ще випити».
доводилося мститися майклові. я приходила до його друзів, накурювалася з
ними, або слухала музику і розповідала якісь невідомі факти з життя музикантів,
хто є хто, чим займається і скільки разів лежав у клініці, або витягала їх на
якусь прогулянку і обов’язково влаштовувала ідіотські витівки: набивали одному
з них тату, викрадали манікена з магазину, змотували гірлянди з дерев, а потім
ішли до когось додому і святкували новий рік. навіть якщо це було в квітні. я
просто дуже люблю новий рік.
і тоді майклові друзі казали вже йому: «приведи полінку, вона така цікава.
з нею весело». а я думала: «ого, яка я кльова». бо достатньо одного разу не
думати, як сподобатися людям, як ти починаєш їм подобатися.
я смажила рибу, коли мені подзвонила наша спільна подруга і сказала, що
майкл одружується.
після його зникнення під приводом смерті.
після купи повій-художниць, яких я терпіла (а трахав майкл виключно тонкі
душевні натури).
після того, як став зразком чоловіка.
після того, як зробив мене рівним собі.
майкл одружується.
телефоную єврейчику, а той летить у китай. йому ніколи говорити.
телефоную любові, а вона каже: «жінко, змирися». у неї чергові проблеми з
коханкою і їй не до мене. принаймні, не зараз.
телефоную ще купі знайомих, а вони відповідають, що це не новина і все
заплановано давно, просто мені ніхто не говорив. боялися реакції. істерики,
сліз? розривання спільних фото? кидання в майкла гранати?
сідаю вечеряти наодинці. я ще встигну роздерти мордяку цій курві, розпанахати весільний костюм майклу, спалити помпею. а от вечеря - це святе. і хоч рибу я не люблю, але ж не викидати продукт даремно