– то ти приїдеш чи ні?! алло! майкле, ти
мене чуєш?! ти приїдеш? – все міцніше стискала я трубку і голосила, як навіжена
в той кінець.
– полінко, тут паскудний зв’язок і я не можу довго
говорити. ти розібралася зі своїми стосунками?
– як я можу в цьому всьому розібратися сама?
мене довбуть з усіх сторін, купа боргів, з роботою трабли, приїжджай і допоможи
мені, безвідповідальна ти скотино!
– давай так зробимо.. ти розберешся – кинеш
мені смску і я приїду.
– ти де, взагалі?! ти уявляєш, що я тебе не
бачила вже два з половиною місяці?!
– я тобі не треба, доки ти сама не
розставиш все на свої місця. розберися з цими подругами, колегами, стосунками.
з усім, що нагребла.
– не відривайся від мене, майкле! я прошу
тебе. ти ж так скоро взагалі не з’являтимешся!
– я поряд, халепко. і я приїду, як тільки
ти зробиш усе правильно. бо будь-що, що ти зробиш – буде правильним. просто
дій, а не ний. окей?
– козел..
– ми знову помовчимо у тебе на кухні, ти
нервово покуриш, щоб затамувати перезбудження і потім заснемо під якийсь із
фільмів джармуша. все, я тікаю. чекаю на новини від тебе.
– дабл козел.
гудки.
Немає коментарів:
Дописати коментар