трек 011

існувало багато речей, які ми з майклом не робили разом. наприклад, не збирали речі й не їхали з міста, нікому не сказавши. не втікали від міліції. не ночували в наметі. не слухали шекспіра в оригіналі з уст спільного знайомого, який був схожий на лепса. не говорили про колишніх. секс.

я прибрала квартиру майкла, приготувала вечерю і стала його чекати на кухні. ті, хто мене люблять, знають, що я ненавиджу готувати їсти і тому не просять. парадокс у тому, що мені подобається годувати дорогих людей. і якщо я пропоную вам їсти (нав’язливо і маніакально), знайте: я вас люблю.

до зустрічі з майклом залишалося менше години, але не було тієї кіношної нервовості. я не палила сигаретку, визираючи у вікно, не наливала собі віскі у склянку з льодом. взагалі не робила всього того, що мало схоже на життя. тільки раптом у мене включилося дивне відчуття відірваності від реального світу. так, наче ти спиш і можеш усе. не супергеройські сили, а просто наче ти король положення. можна не посміхатися людям, щоб вони тебе любили. або зізнатися давно коханій людині у почуттях і не почути відмови. дивне, до біса дивне відчуття.

цього разу я вирішила, що майкл більше не зникне. я триматиму його біля себе силою, шантажем, ласкою, ніжністю, погрозами, дулом пістолета. всіма своїми силами, які покидають мене, коли він зникає. я відмовлюся від подруг, своїх кавалерів, усіх існуючих і можливих стосунків, стереотипів і соціальних норм. зміню смаки в одязі, музиці, сексі, чоловіках. перестану класти багато цукру в чай і навчуся не випускати пазурі в його шкіру.

я складала список того, що робитиму і того, що перестану робити. і аж не помітила, коли минула та година, на яку призначена була зустріч із майклом. він не прийшов. а це означає, що я марно руйнувала свої храми.