майкл каже:
– це погана прикмета:
лишати тебе наодинці надовго.
а я відповідаю:
– це не погана прикмета.
це просто ризиковано. я тут взагалі зробила невелике відкриття, між іншим..
– ану ж.
пісня перемикається у
плейлисті.
– я не зможу закохатися
у хлопця, у стосунках із яким я роблю перший крок.
– хм, – майкл
прищурюється. – ще має бути щось.
– тобто?
– ти завжди кажеш, що
вигадала щось одне, але насправді пунктиків більше.
– пунктиків?
– позначок. пунктів
плану твого монологу. коли я приїжджаю, ти завжди спочатку говориш мало. наче,
тобі не дуже багато треба розказати. це створює враження, ніби я не так і довго
був відсутнім. а потім тебе прориває і ти викладаєш усе, що я прогаяв.
– гаразд. тоді ще
одне: думаю, що я не зможу закохатися в людину, із якою не зможу говорити про
музику.
пісня перемикається у
плейлисті.
– це так важливо для
тебе?
– це просто потрібно.
не схоже, щоб було обов’язковим пунктиком у списку вимог. але якось це поза
умовами йде. розумієш?
грає якась дурня і я перемикаю
пісню.
– тобто, я правильно
розумію: ти обиратимеш чувака за його плейлістом? – майкл витріщує очі.
– ага. перше питання
під час знайомства буде якраз про ідеальний плейліст.
– ні-ні. стоп! ти
можеш просто попросити його покидати тобі пісень на стіну в соціальній мережі!
ха-ха! це ж зразу буде прохід до наступного туру.
– або: покажи руки.
як? у тебе немає татуювань із символікою улюблених гуртів? цитат із бітлів? лед
зеппелін? дорз?
– який у тебе статус у
соцмережі?
– як давно ти твітив
те, що слухаєш?
ми починаємо
перебивати одне одного і сміятися. майкл зупиняється і каже серйозним дорослим
тоном:
– я дуже вірю, що ти
його знайдеш.
обіймає мене і починає
плакати. майкл часто допомагав і робив мої щоденні справи за мене.
Немає коментарів:
Дописати коментар