трек 024

- на чому ми зупинилися?

- на твоєму останньому пацанчіку.

- айбля, майкле..

майкл сміється, бо йому подобається знущатися з мене на тему моїх невдалих виборів чоловіків. це трапляється періодами, які я просто перетерплюю, бо апелювати не маю чим. та й виглядатиме це безглуздо і смішно.

- хто тепер? – запитує.

- нікого немає.

- має бути.

- має, але нема.

- мусить, халепко. я знаю тебе вже занадто багато часу, щоб повірити, що ти не підсіла ні на кого.

- добре.

мовчимо так довго, як тільки можемо. тобто, недовго.

- кажи.

- майкле, це просто хлопчинка.

- значить, є.

- сам же казав, що мусить.

майкл задумується і обіймає мене. я нюхаю його довге чорне кучеряве волосся.

- ти користуєшся моїм шампунем?

- твій дорожчий.

- але він мій!

- це безглузда розмова, полінко.

- я люблю чоловіків, які користуються жіночим шампунем просто тому, що закінчився їхній. або тому, що жіночий прикольніший. а не тому, щоб «пахнути її запахом».

останні слова я перекривляю і тулюся ближче до майкла. він мене міцно обіймає.

- просто твій прикольніший.