трек 007

коли майкл зникав, я писала йому листи, залишали їх у нашій квартирі й тікала на тиждень до бабці. у мене виникала залежність до його зникнень. майкла ніколи не було багато, він не докучав і наші з ним стосунки мали змогу провітритися. але останнім часом майкл зникав на довше, ніж з’являвся.

«до біса, майкле, як тебе не вистачає! ти і раніше зникав на тижні й місяці. але ти не можеш зникати зараз, коли так треба! мені час здавати книгу в редакцію, в мене конкурс на носі. я маю бути в формі, а ти береш і без сліду зникаєш. хоч би смс чи дзвінок якось окреслили твоє місце перебування!  але ж ні. це так по-твоєму: зникати в той час, коли проблеми душать мене дужче за церберові ланцюги.

якщо ти помер, або, що ще гірше, оселився в якоїсь однієї з цих твоїх героїнових запатланих художниць, то знай, що я тобі багато чого не сказала.

ти нервував, коли я багато говорила. тобі було страшно, що ця інформація прищепить відповідальність. але всі мої слова не значать нічого у порівнянні з тим, чого я не сказала.

ти зрадливий сучий син. ти не вмієш бути з кимось. як невдячне вовченя, яке нагодували, пригріли, а воно тікає в ліс. жодна з твоїх паскудних пісеньок, які ти співаєш у переходах і жирних мажорських забігаловках, ніколи не присвячувалася мені. я не заслужила жодного рядка, бо не була з тобою загадковою і неприступною. ти навіть ніколи не дивився мені в очі. боявся побачити те, що зобов'яже? я всіма силами намагалася бути з тобою дурною і простою. повір, це дуже важко – вдягати шкуру, яка тисне і сповзає. я ненавиджу тебе за відсутність запитань. за мовчання між безсонними ночами. за дивні компліменти, у відповідь на які я сміялася і набирала повні легені повітря, щоб не сказати тобі приємностей. ти ще їх не заслужив ні на грам, а я вже їх замовчувала.

з іншого боку, я вдячна тобі за те, що ти ніколи не просив у мене їсти й не дозволяв себе приручати. знаєш же, як я ненавиджу готувати.

ти повернешся, якщо хочеш. і жодні вигадані перепони тобі не завадять.

ти будеш поряд, якщо зовнішнє бажання накладеться на внутрішнє.

і, повір, мої зібрані валізи чекають, якщо ти не передумав тікати в нікуди, або якщо мені не здалося, що ти гукав мене".

и саша васильев пел свое "письмо" под скрип моих ржавеющих нервов и догорающих вен.